Як ми повідомляли, збірна України зі стендової стрільби візьме участь в етапі Кубку світу в італійському Лонато. Перед стартом сезону інтерв’ю пресслужбі відділення НОК України в Одеській області дала учасниця Олімпійських ігор-2020 (8-е місце) Ірина МАЛОВІЧКО.
ПІДГОТОВКА ДО СЕЗОНУ
- Ірино, розкажіть, як пройшла підготовка до першого післяолімпійського сезону?
- Підготовку до нового сезону ми розпочали, як зазвичай, наприкінці жовтня на стенді в Новій Долині. Основний цикл навантаження прийшовся на грудень-січень.
На жаль, коли в Україні почалася війна, тренування прийшлося перервати. Десь на місяць.
- Як на вас вплинула війна?
- Перший час, десь тижня два, знаходилася просто в шоковому стані, не могла ніяк повірити, що це взагалі відбувається. Тижня два була в дуже пригніченому стані. Нещодавно стало відомо, що під обстрілами в Харкові загинув головний суддя ФСУ зі стендової стрільби Сергія Ярмак - людина, яку ми дуже добре знали і дуже цінували як професіонала своєї справи. Дуже сумно, що таке відбувається в 21-му столітті.
Звісно, намагаюся допомагати, наскільки це можливо, і на гуманітарні потреби, і Збройних сил України, брала участь в нещодавньому зборі води для Миколаєва. Мрію, щоб все якнайшвидше закінчилося (важко зітхає)
Але життя, зокрема і спортивне, продовжується, тож десь десятих числах березня відновила підготовку: два тижні працювала зі зброєю, а далі вже розпочалися тренування безпосередньо на стенді, підготовка до Кубку світу.
Нова Долина. Центр олімпійської підготовки. Ірина МАЛОВІЧКО під час підготовки до етапу Кубку світу в Лонато
ПЕРШІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ
- Минулий рік був знаменним для вас – ви дебютували на Олімпійських іграх, де достойно представили України, посівши 8-е місце...
- Для мене це були, як відомо, перші Олімпійські ігри, і відразу хочу сказати, що зовсім інші змагання, ніж навіть чемпіонати світу і Європи.
На таких змаганнях ти відчуваєш неймовірний вантаж відповідальності перед країною, перед тими, хто стільки в мене вклав як в людину та як в спортсмена, перед Мінімолодьспортом.
Дуже важко виступати, коли на тебе дивиться вся країна. Дуже рада, що зуміла перебороти страх, невпевненість в своїх силах, яка була раніше. Виступила, вважаю, добре. Не вистачило лише трохи для потрапляння у фінал, хоча, зазвичай 119-ти розбитих тарілочок вистачає для цього. Образливо, що так мало не вистачило до мрії.
- Перед останньою серією ви йшли на третьому місці і мали всі шанси для потрапляння у фінал. Але припустилося двох помилок…
- Чесно кажучи, не дивилася, на якому я місці ані в перший день, ані в другий. Перед останньою серією уявляла, що йду добре, адже перед цим зробила максимальний результат (25/25).
Але вже на самому початку серії мені дали жовту картку за порушення правил – за думкою суддів я перед пострілом тримала приклад вище, ніж належить. Не знаю, наскільки це вплинуло, адже коли крикнула «дай», була на 100% впевнена, що попаду в мішень. Але напевно все ж таки вплинули і психологічна напруга останньої серії, і ця жовта картка. Втім, я боролася до кінця – і пройшла всі складні для себе номери. Але все ж таки помилилася – на шостому номері. Дуже хотіла влучити і десь затиснулася, хоча сам номер не представляв для мене проблем.
- Вже за результатом першої серії стало зрозуміло, що вам вдалося впоратися з хвилюванням…
- Так було дуже непросто налаштуватися і впоратися з ним, адже тут зовсім інша атмосфера, ніж на звичайних змаганнях. Під час першої серії можна було, грубо говорячи, з глузду з'їхати, адже було таке відчуття на тебе тисне вантаж вагою декілька тон. Але я впоралася і доказала собі, що я можу стріляти на високому рівні і на Олімпійських іграх, мені відразу стало легше і наступні серії я відстріляла стабільно.
Після закінчення виступу в кваліфікації, розуміла, що 119-ти буде замало для потрапляння у фінал.
- Що сказав після змагань ваш тренер Микола Мільчев?
- Незважаючи на високий результат, Микола Миколайович був розстроєний тим, що я не потрапила у фінал. Тим більше, що промахи були дуже глупі. Але моїм старанням він був задоволений.
Розуміли, що ми виклалися на 100%, а то й більше. Я дуже сильно боролася і старалася, щоб показати свій максимум. Була близькою до фіналу і витримала, вважаю, психологічну напругу.
Токіо-2020. Ірина МАЛОВІЧКО зі своїм тренером Миколою МІЛЬЧЕВИМ
ОЛІМПІАДА ЯК СПОРТИВНЕ СВЯТО
- Які, в цілому, враження від Олімпійських ігор, тим більше що вони брали участь і у відкритті?
- Відкриття через пандемію пройшло, як на мене, не так яскраво, як на Європейських іграх-2019, адже глядачі на стадіоні були майже відсутні.
В цілому, організація дуже вразила, ви навіть не можете уявіть, скільки людей було на Олімпійських іграх, а через, як на мене, це дуже складно все організувати так, щоб все працювало, як годинник. Дуже велика подяка волонтерам, які готові були вирішити будь-яку проблему. Дорого коштує і турбота про спортсменів збоку НОК України. Тобі завжди допоможуть і підкажуть. В Іграх були створені абсолютно всі умови для спортсменів. Тільки виступай і показуй свій максимум.
Взагалі, емоції незабутні і хочеться ще раз їх відчути та додати до цього всього олімпійську медаль. Але, раз в чотири роки, тому що саме після Олімпіади такого бажання не було – це неймовірні психологічні та фізичні затрати. Навіть через сутки після завершення змагань у мене трусилися руки та постійно змінювався настрій, немов я вагітна (сміється).
- Як пройшла акліматизація?
- Дуже непросто. Було жарко і душно. Я давно не знаходилася в таких кліматичних умовах. Часовий пояс також дав про себе знати. Вперше я виспалася лише після завершення змагань, просто вирубилася – мабуть, емоції та втома накрили.
Взагалі, Олімпійські ігри унікальні змагання. Після них моє життя вже не буде таким, як раніше. Після таких змагань хочеться ще більше тренуватися, щоб становитися краще і наступного разу вже потрапити до когорти фіналістів.
Коли стріляла першу серію в Токіо, мене навіть на сльози пробивало, адже це дійсно каторжна робота. Здавалось би, стріляти дуже легко, адже ми кожного дня це робимо. Слухаючи диванних аналітиків, розумієш, що вони ніколи не зрозуміють, наскільки великий обсяг роботи необхідно зробити, щоб потрапити на Олімпійські ігри і достойно на них виступити, не зрозуміють, що відчуває спортсмен на таких змаганнях – з кожним пострілом ти немов відроджуєшся.
ОЛІМПІЙСЬКА ПІДГОТОВКА
- Розкажіть нам, будь ласка, про олімпійську підготовку
- Базова підготовка проходила, як завжди, взимку, там закладався фундамент майбутнього результату. Це був справжній день сурка, адже наступний день був, як попередній. Кожного дня ми з Миколою Миколайовичем виконували великий обсяг роботи. Тільки сонце вийшло, ми розпочинаємо тренування, потім невеличка перерва, ми продовжуємо тренування, коли вже сонце сідає. Стріляємо, стріляємо, стріляємо! Дуже складна фізична робота. Останні місяці перед Олімпіадою було вже складно психологічно, адже на весняних змаганнях я виступала невдало. Але за допомогою тренера – як саме, це наш невеличкий секрет – впоралася з цим навантаженням.
Підготуватися до Олімпійських ігор неможливо, тому що кожні Ігри відчуваються по-різному, хоча олімпійський досвід, безумовно допомагає краще виступити. Про це розповіла мені наша видатна стрілкиня Олена Костевич.
Звісно, Микола Миколайович мені розповідав про Олімпійських ігри, але поки їх не відчула на своїй шкірі, не зрозуміла до кінця. Як ти впораєшся з емоціями, таким і буде виступ. Більшою мірою це так.
Технічно я завжди готова, а ось психологічно – не завжди. Але вважаю, що постійно перемагати нереально, важливо вистрілювати тоді, коли це необхідно. На Олімпійських іграх, чи чемпіонатах світу, наприклад (посміхається).
- На Олімпійських іграх вам це вдалося, чи не так?
- Більшою мірою, так. Мені дуже хотілося показати гарний результат, мені дуже хотілося, щоб після Олімпійських ігор мною пишалися, хотілося достойно представити Україну на головному спортивному змаганні. Вважаю, виступила достойно.
Звісно, я мріяла, представляла себе на першому місці – візуалізувала, як зараз модно зараз говорити. Було таке невгамовне бажання перемогти. Просто до сліз. Всередині було таке сонце, яке вело тебе на вершину.
- Які висновки зробили за підсумками виступу на Олімпійських іграх?
- Висновок один: я можу боротися за медалі на найкрупніших світових змаганнях. Це найголовніше, як на мене. Після того, як завоювала ліцензію у вересні 2019-го, у мене довгий час не було результату. Готуватися до Олімпійських ігор розпочали вже у вересні 2020-го, коли «прийшла» нова зброя. Це була, м’яко кажучи, катастрофа – до зими я не розуміла, як до нього пристосуватися. Відчувала, що це класна зброя, але не могла його зрозуміти. Але великий обсяг роботи дався взнаки – за два-три тижні я показала гарний результат. Втім, потім знов був спад, що, звісно, сіяло сумніви. Але спортсмен має терпіти і наполегливо працювати. І чекати. На Іграх в Токіо ще раз доказала самій себе, що можу показати результат.
Переломним напевно став етап Кубку світу в Хорватії у червні, де на жахливому фоні, на якому не було видно ані мішеней, ані стволів, я переборола себе і показала гарний результат в особистому турнірі, а в командному, взагалі, завоювала срібну медаль разом зі своїм тренером. Я повірила в свої сили: «Якщо на такому жахливому фоні, показала такі результати, то на гарному фоні – поготів». Тож цей хорватський досвід допоміг мені достойно виступити на Олімпійських іграх.
КУБОК СВІТУ
- Повернемося до Кубку світу, а, точніше, до щасливого для вас Лонато, де в 2019-му ви завоювали олімпійську ліцензію. Які очікування від змагань?
- Дуже рада, що сезон розпочинається саме там, не тільки через те, що саме там я завоювала ліцензію, а ще й тому, що там чудовий стенд. «Близький та рідний», - я би так сказала, адже ми часто там виступаємо.
Крім того, тренуватися вдома було досить непросто, перед усім в психологічному плані, адже розумієш, що в країні війна, від того дуже важко зосередитися. Тому і якість роботи страждає. Дуже сподіваюся, що в Італії – в тиші та безпеці – вдасться максимально зібратися, адже набрала непогану форму, і показати достойний результат. Будемо боротися!
20 вересня 2019 року. Лонато. Ірина МАЛОВІЧКО під час Кубку світу, де вона завоювала олімпійську ліцензію
За матеріалами сайту noc-odessa.org.ua